Царство Боже-Слово каже,
Силою береться;
Хто працює,той від праці
Сили набереться,
А лінивий сил не має,-
Жиром обростає,
Царство Боже не будує,
Ще й другим мішає.
А Матфій нам повіствує,
( Розділ двадцять пятий )
Що лукавий і лінивий
В пекло будуть взяті.
Ну,а Тит нам сповіщає
В письмовій промові,
Кого в Царство Бог збирає,
Хоча й не готові:
-Як особу ревність вбачить
До доброго діла,
Того старшими назначить
Над рабами тіла,
Щоб усі перейняли
Добрих діл науку,
За Ісусом слідом йшли,
Держачись за руку.
Такі є,такі були
І такими будуть
Християни всіх віків,
Якщо не забудуть
Цей закон трудівника
На Господній ниві…
Ми ж роздивимось пока,
Чи ж я не лінивий?
Коли Бог переселив
У цю землю ситу
Чи я тут не ожирів
Й що треба робити?
Ось дивлюся пастир йде,
До братів підходить,
Чуть за руку не веде,
Кожний носом водить:
-Я не можу говорити
Слово до народу,
Бо за це можуть побити
Й лити грязь і воду.
Другий каже:-Я стомився,
Бізнес і забота.
Третій:-Тільки що женився.
Четвертий в роботах.
Обійшовши повний зал,
Лише двох надибав.
Чи ж поллється Божий дар?
Чи всім хватить Хліба?
Ось директор школи йде,
Вчителів шукає,
Добровольців не знайде,
Мудрих не хватає.
На молитви за нарід
Мало хто заходить,
Ось чому багато бід
У хати приходить.
Молодіж лиш веселиться,
Їде,як літає,
Тату й мамі не кориться,
Розваги шукає.
Таким людям все не так
У церкві твориться,
А спитай,не знають як;
Їм аби глумиться.
Сядуть ззаду і чекають,
Щоб хтось помилився
І тоді вже докоряють…
Краще б помолився.
Мила сестро!Любий брате!
До тебе звертаюсь.
Не з таких нам приклад брати,
А що кажуть: «Каюсь,
Що так мало потрудився
Для Тебе,мій Боже»
І за плуг скоріш вхватився
Й робить те,що зможе.
Хто ночами не доспить
В молитві до Бога,
Хто за все тебе простить
І в нужді підмога.
От з такими ти дружи,
Спіши,не вагайся,
Від лінивих же біжи;
Їм кажи: «Покайся.
Святу ревність ти получиш
Від Святого Бога,
Добрим ділом шлях завершиш,
А біля порога
Сам Цар неба тебе стріне
Й вручить нагороду,
Золотий вінець надіне,
Що не бачив зроду.
“Раб мій вірний,-тобі скаже,
-Ввійди в Моє Царство:
Все твоє”,і Сам покаже
Небесне богатство.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 7034 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : В звездной круговерти - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
Вечером, после радостно предпраздничной беготни сумбурно уходящего года... присела с любимой книгой "Серебряный век русской поэзии"... в уютное кресло - без какой бы то ни было определенно-авторской цели... по ТВ бубнились неутешительные новости - все прекрасно знают, как заканчивался этот високосный год... Открывая книгу на раз - попадаю на стихотворение З.Гиппиус... открывая её на два - читаю стихотворение А.Блока...
**) Примечание в дополнение:
Эти, так сказать поэтико-философские переклички, сложились внезапным экспромтом - мысль, невольно оттолкнувшись от словосочетания "плита могильная" в стихотворении З.Гиппиус, совершенно неожиданно выдала цельность моего первого стиха...
А отправной фразой следующего, моего же стихо-экспромта, так же нечаянно послужили следующие слова из стихотворения А.Блока: "Года проходят мимо..."
С кем из пишущих читателей не бывало такого? когда рождение стиха на поверхностный взгляд абсолютно не связано с твоей действительностью... но, возможно являются неким глубинным отзвуком волнующего всех - т.е. каждого из нас... как и самого автора - в именно такие нечаянные моменты раздумий... или осмыслений абстракно-обобщенной "жизненной круговерти".
Людмила Солма, 12 января 2009