Перший день весни !!! Вітер шепоче мені :-"Полетіли зі мною, полетіли пити медове проміння, сміятись із зорями ,гойдатися на віттях старого дуба, говорити про те, чого не спіймаєш дотиком руки чи пензля, до чого не доторкнешся щокою...Все буде так , як тобі наснилось.Будуть зірки у вікнах твого кохання,пісні срібних дзвіночків , веселкова доріжка,запах білих крил....
Полетіли гуляти , пити дощові краплинки, пригортатись серцем до тендітних підсніжників, полетіли...туди де ти будеш сама собою, не одягаючи маски і лахміття сучасної моди..."
Вітер шепоче мені :"Полетіли..."
Бондаренко Мария,
Украина
Доторкнутися серцем Ісуса...доторкнутися духом до Спаса.Як безмежна пізнання дорога,незбагненна і дивно-прекрасна... e-mail автора:riyana@meta.ua
Прочитано 10499 раз. Голосов 9. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
